“Паранно/Paranno” (автентичне закарпатське слово що означає «ошатний», «святковий», «вбраний») – така загальна назва створеного музичного кластеру Срібної Землі [Ag.E] 4.0
У вересні на культурно-технологічному фестивалі “:DRONEVAR” (місто дронів) заплановано презентацію нових музичних форматів Закарпаття 4.0.
“Клепач/Klepach” – закарпатський технобейс станів візуальних образів середовищ Карпатських гір, тунелів та печер, що оповиті легендами і міфами Закарпаття. В якому recycling-art – це основа мистецького наративу для фольклорного жанру «Срібної Землі». Цифрові реакції на платформі “Аbleton Live”, метаморфози бейс музики, автентичних текстів та етноінструментів щільно сплелися з перформансом, що говорить мовою тіла ляльок-людей (артисти зі студії сучасного танцю «BLITZ»).
Контент створений “Креативними індустріями територій” та ГО “Культурна платформа Закарпаття”. За участі музичного композитора Олександра Кірєєва, творця бас бочки — коваля Івана Щура та вокалістки Олександри Кузнецової (Alexa).
Створення тактильних образів “КЛЕПАЧА” – Olesya Smyrnova #MUA_fox
This game has no name.
Створений музичний продукт — це лабіринт. Він занурює в атмосферу містичних ковальських ритуалів перетворення металу з твердого у м’який стан, що переходить в пластичний і набуває в процесі остаточної твердості. Основою музичного матеріалу, з якого створено – є звучання автентичних закарпатських музичних та ковальських інструментів.
Для партій «прямої бочки» було використано замість барабану – ковальську наковальню, а замість барабанних паличок – ковальські клепачі різних модельних специфікацій.
Аудіозапис інструментів ковальського мистецтва відбувався на єдиній в Україні діючій водяній кузні «Гамора». Це історична пам‘ятка XVIII століття у селі Лисичово Іршавського району Закарпаття, що вже 170 років клепче. Тепер, у 2017 році, «Гамора» присутня у глобальному світі контентних потоків як самобутнє середовище, що має свій культурний код.
Частину з музичними інструментами було записано в приміщені Закарпатської обласної філармонії. Побудована вона в 1904 році як синагога за проектом архітекторів Дюли Паппа та Ференца Саболча в неомавританському стилі у місті Ужгород.
Філармонія – є об‘єктом культурної спадщини України.
Михайло Бровді, керівник оркестру Закарпатського академічного народного хору, віртуозно впорався з незвичайним для обласного оркестру завданням – грати семпл частини класичних закарпатських творів.
Технологічну сторону звукозапису реалізував Владислав Піров з музичної родини Пірових (м.Мукачево). Його батько, Піров Іван, член Національної Ліги українських композиторів, створив більше тисячі інструментальних музичних композицій. Сам Іван Васильович грає на сімнадцяти музичних інструментах, серед яких: піаніно, баян, акордеон, флейта, сопілка, скрипка, гобой, кларнет, домра…
Він пише книги про музичну архітектуру композиції з яких складається звуковий код Закарпаття.
Технічна сторона запису, що відбувся у філармонії: обладнання компанії «Universal audio». Комутаційна частина – мікрофонний парк від «Akg», «Shure», «Neumann», вісім мікрофонів 24bit 192000kh.
Make love not games.
У вологих тунелях міфічного лабіринту “Паранно” зустрілися образи Чугайстра і БОТа, карпатського оберігу «Квітки», siri та Гонихмарника, мотанки, мольфара і Духу Карпат.
Карпатського оберігу «Квітки», siri та Гонихмарника, мольфара і Духу Карпат.
Віртуальні платформи цифрових алгоритмів програмних софтів «зшили» їх.
Музика 21-го століття почала набувати стану видовища (від латинської ludus) через процес публічної гри (виступу при великому скупчені людей) з елементами адаптованого до ігроладу (gameplay) перформанса.
Музичний кластер «Паранно» – це кейс, який розкриває тему локальних (місцевих) милозвучних потенціалів України, що створює мистецький продукт у глобальних масштабах музичного продакшену України.
Країни, до якої ми всі йдемо шляхом інвестування своєї абсолютної цінності – часу.
